Проблематика. Морські вантажні перевезення становлять понад 80% міжнародних транспортних операцій, забезпечуючи економічно ефективний спосіб ведення глобальної торгівлі, особливо важливий для країн, що розвиваються. Однак морські перевезення сильно залежать від викопного палива, що призводить до значних викидів вуглекислого газу (CO 2 ) та створює екологічні проблеми для водних ресурсів. Для вирішення цих проблем у цьому дослідженні пропонується рішення для оптимізації проєктів планування морських маршрутів доставки, зменшення споживання палива та викидів CO 2 . Мета. Метою є розробка алгоритму планування маршрутів доставки при оптимальній швидкості руху суден, що складається з генетичного алгоритму та кроку оптимізації швидкості, для скорочення споживання палива та викидів CO 2 під час морського транспортування. Крім того, буде проведено валідацію отриманих результатів та порівняння ефективності розробленого алгоритму з стандартним генетичним алгоритмом без кроку оптимізації швидкості. Методика реалізації. У статті пропонується впровадження додаткового кроку оптимізації швидкості руху суден в алгоритм розрахунку маршрутів доставки, що може значно зменшити витрати палива та викидів CO 2 без збільшення складності самого алгоритму. Маршрут обчислюється шляхом розв’язання задачі маршрутизації транспортних засобів. Результати. Дослідження показує, що застосування кроку оптимізації швидкості в алгоритмі планування маршрутів доставки суттєво зменшує об’єми споживання палива та викидів СО 2 . Порівняння результатів експериментів показало, що генетичний алгоритм з кроком оптимізації швидкості перевершує стандартний генетичний алгоритм за об’ємами використаного пального та викидів СО 2 . Детальний аналіз різних комбінацій складу флоту підкреслює необхідність балансування ємності суден для досягнення максимальної ефективності доставки вантажів. Хоча залучення більшої кількості суден спочатку знижує загальне споживання палива, надмірне використання флоту з недовантаженими суднами може призвести до зростання експлуатаційних витрат. У дослідженні також розглядаються альтернативні підходи, такі як збільшення ємності та перерозподіл суден між маршрутами, що також впливає на споживання палива та викиди CO 2 . Висновки. Дослідження пропонує вдосконалений алгоритм побудови маршрутів морських вантажних перевезень, що використовує генетичний алгоритм з кроком оптимізації швидкості. Алгоритм забезпечує ефективне управління проєктами доставки, при цьому значно зменшуючи витрати палива та викиди CO 2 в навколишнє середовище. Також оптимальне керування складом флоту забезпечує скорочення викидів CO 2 за рахунок ефективного використання кожного судна.
Проблематика. Задачі розподілу обмежених ресурсів між взаємозалежними однорідними об’єктами виникають у багатьох прикладних сферах — зокрема, під час конкурсного…
Проблематика. Автоматизовані системи спостереження з БпЛА стикаються з подвійним викликом: виявленням теплоконтрастних об'єктів у реальному часі та їх ідентифікацією в…
Проблематика. Фінансові часові ряди характеризуються нелінійністю, нестаціонарністю та високим рівнем шуму, що суттєво ускладнює їх моделювання та прогнозування.…
Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.